КОТЯ́РА, и, ч. Збільш.-зневажл. до кіт 1. Аж тут котяра в мішку.. страшенно занявчав та й зіпсував Климкові торг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 209); Слідом за нею ходив оранжево-рижий котяра (Тют., Вир, 1960, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 312.