КОТЯ́, я́ти, с. Маля кішки. * У порівн. І тихо, мов ті котята, рачки покрались хлопці (Мирний, IV, 1955, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 312.

Котя, тя́ти, с.

1) Котенокъ.

2) Употребляется, какъ ласкательное слово для дѣтей: Цить, котю, цить! — каже мати, втираючи сльози дитині. Св. Л. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 294.