КОТЛОВИ́НА, и, ж. Велика западина на поверхні землі. Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то.. ховаються по байраках і котловинах (Стор., І, 1957, 203); Перед очима Анатолія відкрилася вечірня панорама міста, що лежало в гігантській котловині (Руд., Остання шабля, 1959, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 311.