КОСЯ́К¹, а́, ч., розм.

1. Те саме, що одві́рок 1. Остюк зіперся об косяк дверей (Ю. Янов., І, 1958, 156).

2. Те саме, що лу́тка

1. Той харчав, звалившись під лавкою; той сидів, обпершись спиною об косяк вікна (Мирний, II, 1954, 156).

КОСЯ́К², а́, ч. 1. Скупчення риб у період нересту. У річках кета щільними косяками йде вгору проти течії з швидкістю в середньому 47 кілометрів за добу (Наука.., 7, 1957, 36).

2. розм. Те саме, що згра́я 1. Над палаткою час від часу пролітали косяки диких гусей (Багмут, Опов., 1959, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 309.

Косяк, ка, м.

1) Острый уголъ, клинъ.

2) Бревно, которое укрѣпляется между двумя столбами (или діагонально одно, или два такимъ образомъ, что вмѣстѣ со столбами составляютъ букву М) и служитъ для укрѣпленія послѣднихъ. Кіев. и Подольск. г.

3) Кусокъ сѣти; изъ шести косяків сшивается бредень. Браун. 39.

4) Канатъ для якоря на днѣпровской лодкѣ. Мнж. 179.

5) Небольшой табунъ лошадей. Було в його трохи коров і волів та по полю пасся косяк чималенький. Сніп. 156.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 292.