КОСТЮ́М, а, ч.

1. Комплект верхнього одягу, що складається з піджака, штанів, а іноді й камізельки (у чоловіків) або жакета й спідниці (у жінок). Ішла [Марта] назустріч, затягнена в синій новий костюм, що був їй так до лиця (Коцюб., II, 1955, 298); Павло, уже одягнутий — в чорному елегантному костюмі,.. — не одразу озвавсь на Чумакові слова (Головко, II, 1957, 477).

2. рідко. Те саме, що о́дяг. Бачачи сумний стан їх костюмів і їх босі ноги,.. чесний чоловік пішов із ними просто на торг і покупував їм дешеві чоботи й убрання (Фр., VI, 1951, 200); Юнаки й дівчата в яскравих українських національних костюмах виконують гопак (Рад. Укр., 26.1 1954, 1); // Театральний або маскарадний одяг. У мене був костюм Діани-мисливиці: золотий лук, сагайдак і туніка по коліна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14); // Різний одяг спеціального призначення. Лижний костюм; Купальний костюм; Водолазний костюм.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 308.