КОСТЬО́ЛЬНИЙ, КОСТЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до костьо́л, косте́л. На костельній вежі пробив годинник (Тудор, Вибр., 1949, 288); Костьольний дзвін мене збудив сьогодні (Павл., Пальм, віть, 1962, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 309.

Костьольний, а, е. = Костельний. К. Досв. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 292.