КОСТРУБА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що кошлатити; куйовдити. Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Мирний, III, 1954, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 308.