Костирь, ря́, м.

1) = Костирник. О. 1861. II. 4. Уподобав картовника і костира п’яного, що… в козацьтва вигравав у кості. К. Бай. 32.

2) Раст. Bromus secalinus. L. ЗЮЗО. І. 114. Ум. Кости́ронько. А він шельма костиронько, превеликий п’яниченько. Грин. III. 380.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 291.