КОСТЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. тільки 3 ос. Перетворюватися на кістку (про хрящі, рогові відростки тощо). Кістки таза [у жінок] з’єднані між собою до 15-річного віку хрящовими прошарками, які костеніють лише до 23-25 років (Фіз. вихов.., 1954, 12).

2. Утрачати гнучкість, чутливість від холоду; клякнути, коцюбнути. Мороз обпалював обличчя, костеніли руки на зброї, наливалися втомою ноги (Багмут, Записки.., 1961, 34).

3. перен. Зупинятися в своєму розвиткові, застигати в певних формах. Історичний досвід розвитку соціалістичних націй показує, що національні форми не костеніють, а видозмінюються, удосконалюються і зближаються між собою (Програма КПРС, 1961, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 307.