КОСМОГО́НІЯ, ї, ж. Розділ астрономії, що вивчає походження й розвиток небесних тіл та їх систем. Теорія Канта була першим боязким кроком народження нової галузі знання — космогонії (Бесіди про всесвіт, 1953, 144); Сучасна космогонія має в своєму розпорядженні докази того, що весь процес виникнення планет Сонячної системи й самого Сонця проходив досить швидко (Рад. Укр., 15.IV 1964, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 306.

космого́нія — розділ астрономії, що вивчає походження небесних тіл та їх систем; до українців кос­могонія прийшла від греків і пере­повнена легендами; за народними віруваннями, земля покоїться на водах океану (великого моря), на трьох китах; коли ці кити рухають­ся, бувають землетруси; кругом моря-океану стоять залізні стовпи;за легендою, коли Бог захотів створити землю, то злетів із Сатанаїлом над морем і послав його принести піску зо дна найглибшо­го океану; Сатанаїл приніс, але й собі набрав у рот; сипнув Бог піс­ком — виросла рівна земля; стала вона рости і в роті Сатанаїла; і ка­же Бог: «Плюй, Сатанаїле!». І став Сатанаїл плювати й харкати, — де плюнув — постали гори, де харк­нув — скелі.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 310.