КОСЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до ко́сий; косуватий. Цілісінький день було розкладає [Марта] тії клаптики — косенькі, вузенькі, довгі (Григ., Вибр., 1959, 256); — Та так, косенький на одно око,— каже староста (Кв.-Осн., II, 1956, 489).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 304.