КОСАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Бути косарем; займатися косовицею. Ми з Петром косарюємо вдвох (Сл. Гр.); Вона бере косу.. Кладе ручку так, наче вона все життя косарювала (Чаб., Балкан. весна, 1960, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 304.

Косарювати, рю́ю, єш, гл. Быть косцемъ. Ми з Петром косарюємо вдвох. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 290.