КОРІНЯ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1. Свіже повітря пахло опарою і прісним духом вербової коріняки (Тют., Вир, 1960, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 292.