КОРІ́ВНИК, а, ч. Те саме, що корі́вня. Бачив його в корівнику, де він оглядав корів і розмовляв з доярками (Донч., V, 1957, 39).

КОРІВНИ́К, а, ч. Той, хто доглядає корів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 291.