КОРША́К, а, ч. Те саме, що шулі́ка. Коршак за голубом ганяється, бо живою кров’ю впивається (Укр.. присл.., 1955, 432); Прометею, Прометею! Одлетів твій коршак хижий. Не допив живої крові. Плоть живу не доклював (Рильський, І, 1960, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 303.

Коршак, ка, м. Коршунъ. Нехай коршак на ваші кури насядеться. Чуб. І. 286.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 289.

ко́рша́к див. шулі́ка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 309.