КОРЧІ́ВКА, и, ж. Місце, де викорчувано ліс. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Гр.); Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (Воронько, Тепло.., 1959, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 302.

Корчівка, ки, ж.

1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у.

2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 289.