КОРЧУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Пас. до корчува́ти. Рідко раніше проходила цим лісом людина. Бурями, зливами і часом корчувались тут дерева (Збан., Над Десною, 1951, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 303.

Корчуватися, чуюся, єшся, гл. Куститься (о хлѣбѣ). Херс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 289.