КОРЧМА́Р, я, ч., заст. Господар корчми; шинкар. Старий, аж трухлявий, корчмар.. налив Миколі півкварти горілки (Н.-Лев., II, 1956, 259); Ні корчми, ні корчмаря тут уже не лишилось (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 303.