КОРУ́НА, и, ж., діал. Корона. Там [у палаці] надінеш ти коруну Із каменів самоцвітних (Щог., Поезії, 1958, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 302.