КОРУВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. керува́ти². [Любов:] Що ж кажуть лікарі? [Милевський:] Перевтома — ..заборонили писати… [Любов:] Заборонили писати! Се варварство, а не корування! (Л. Укр., II, 1951, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 302.