КОРПОРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Замкнена група осіб, об’єднана вузькофаховими, становими та ін. інтересами. Свою приналежність до вільної корпорації чистильників взуття Сашко мусив старанно приховувати (Смолич, V, 1959, 17); Швидке зростання багатства на одному полюсі суспільства й злиднів — на другому, запекла конкуренція між монополіями й корпораціями — така найхарактерніша риса в житті сучасного капіталізму (Наука.., 2, 1960, 9).

2. заст. Студентська організація в німецьких університетах. Розповів [Гулак] про студентські роки в Дерпті, про студентські корпорації (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 300.