КОРОТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до короту́н. Хороша дбайливість одного про одного особливо помітна у ставленні старших до маленького брата, смішного і жвавого коротунчика (Горький, Дитинство, 1947, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 300.