КОРОТКОЗО́РІСТЬ, рості, ж.

1. Вада зору, внаслідок якої людина погано бачить на далекій відстані. Багато людей, які страждають короткозорістю, вважають, що це не дуже велике зло… Тим часом, саме короткозорість буває іноді причиною страшної трагедії — повної втрати зору (Наука.., 6, 1962, 45); Чорноус зняв окуляри,— він рідко лишався в них на людях, чомусь ніби соромився своєї короткозорості (Мушк., Чорний хліб, 1960, 143).

2. перен. Недалекоглядність, непроникливість. Як може Самієв недооцінювати значення їхньої присутності там, у самому пеклі [на передовій]? Адже це з його боку короткозорість… (Гончар, III, 1959, 349); Не сподівався він, що Каргат з таким темпераментом буде закидати йому, комуністові, політичну короткозорість (Шовк.., Інженери, 1956, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 299.