КОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок., перех. Робити коротшим; укорочувати. [Явдоха:] А гріх же воно так сердитись, та й негаразд, для усіх негаразд… Все ж то воно на серце ваше сідає, життя коротить (Мирний, V, 1955, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 298.

Коротити, чу́, ти́ш, гл. Укорачивать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 288.