Коростій, тія, м. Имѣющій коро́сту. Коростій, коростій! веди бабу на постіль! Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 287.