КОРО́СТЯНИЙ, а, е. Прикм. до коро́ста. Коростяний свербіж.

∆ Коро́стяний кліщ — паразит на тілі теплокровних тварин та людини, збудник корости. Березовий дьоготь народ уживає для знищення коростяних кліщів (Лікар. рослини.., 1958, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 298.

Коростяний, а, е. = Коростявий. Обізвався коростяний до шолудивого. Посл.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 287.