КОРОПЕ́ЦЬ, пця́, ч. Зменш.-пестл. до ко́роп. — Тільки дивіться, щоб коропець вас не вловив! Коропці в нас такі!..— Та ми тільки так, щоб поборюкатися з коропом! — гукнули ми (Вишня, II, 1956, 245); Нарешті моряк таки знайшов обидві рибини і до кожної радісно вигукнув: — Ось де ви, мої милі коропці! (Голов., Тополя.., 19"65, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 690.