КО́РОП, а, ч. Прісноводна (переважно ставкова) костиста риба родини коропових, що має темно-золоту луску. В березі є човни.., на котрих рибалки ловлять коропи (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Стис удлище, підсік… Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь. Згинає вудлище в дугу широку (Рильський, II, 1960, 121).
∆ Дзерка́льний ко́роп див. дзерка́льний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 298.