КОРОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Вінчати кого-небудь на царювання. * Образно. Ролі розподілили, на суфлера урочисто коронували.. білявого комсомольця Івася Литвиненка (Кир., Вибр., 1960, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 298.

Коронувати, ну́ю, єш, гл.

1) Короновать. Желех.

2) Принимать новаго члена въ общество парубків. См. Коронування 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 287.