КОРО́НА¹, и, ж.

1. Металевий з коштовними прикрасами вінець, що його носять на голові монархи як символ влади. Там лежав князів скарб.., золоті корони, обсипані діамантами (Н.-Лев., III, 1956, 302); Цар старий давно помер. Замість нього вже тепер Син його сидів на троні В царськім одязі й короні (Перв., Райдуга.., 1960, 108); * Образно. Так! пастух у полі — владар, Трон йому — гора крута. Сонечко над головою — То корона золота (Л. Укр., IV, 1954, 120); // Зображення такого вінця на гербах, орденах і т. ін. Ні, настане час великий Небесної кари. Розпадуться три корони На гордій тіарі! (Шевч., І, 1951, 265); // чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий вінець. Раптом на тлі синього моря пропливає корона золотого волосся. Морські очі [жінки] встромилися в мене і біле обличчя привітно кивав (Коцюб., II, 1955, 292); Марійка.. трусонула короною каштанових кіс (Донч., V, 1957, 278).

2. перен. Влада монарха. Шотландське лицарство усе перейшло Служити в англійському війську. Пішло боронити мечем і щитом Корону і владу англійську (Л. Укр., І, 1951, 354); В Петрограді скинули вседержавну корону (Ковінька, Кутя.., 1960, 115); // заст. Держава, уряд, влада (у 2 знач.). Старий Кодак був колись городом і належав до польської корони (Стор., І, 1957, 246); Європеєць — захисник колоній Все хитрує, крутить і вихля, Він британській молиться короні Й африканця жалить, мов змія (Дмит., Осінь.., 1959, 19).

3. астр. Світлий ореол навколо Сонця, який видно під час сонячного затемнення. Під час повного сонячного затемнення, коли Місяць закриває диск Сонця, яскраве світло не перешкоджає бачити слабке світло корони (Наука.., 2, 1957, 12).

Со́нячна коро́на див. со́нячний.

4. Те саме, що кро́на¹. Понесло холодом.., й старі дуби та липи почули його і стрепенули своїми коронами (Фр., VII, 1951, 143); На вершечках [сосон], жовтих, як ананаси, лежали чорні корони, мов волохаті папахи (Коцюб., II, 1955, 211).

КОРО́НА², и, ж., рідко. Те саме, що кро́на². Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (Коцюб., III, 1956, 439); Йому [панові Бадовському] залишилося тільки.. шляхетство, 12 корон пенсії і велике точило (Козл., Ю. Крук, 1957, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 297.

Корона, ни, ж. Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Левиц. І. 271. Ум. Коронка, коро́нонька, короночка. А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку. Рк. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 287.

коро́на — царський або королів­ський вінець, ознака влади; сим­вол шляхетської гідності; у народ­ному світосприйманні — символ гідності взагалі; кажуть: «Від цього в тебе корона з голови не спаде».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 308.