КОРО́МИСЛО, а, с.

1. Дерев’яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо. Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Фр., І, 1955, 82); Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Коцюб., І, 1955, 272); Зінька, ..не кваплячись, заходилася складати на коромисло випрану білизну (Шиян, Баланда, 1957, 19); * У порівн. Позаду нього теліпався вигнутий коромислом вовчий хвіст (Панч, Гарні хлопці, 1959, 54).

◊ Дим коро́мислом див. дим.

2. Рід важеля з точкою опертя посередині, який застосовують у вагах, паровій машині тощо. Головною частиною.. терезів є коромисло (Фізика, І, 1957, 21).

3. Дитяча гра, суть якої в тому, що двоє стають один до одного спиною і, переплівшись руками, по черзі нагинаються вперед, підіймаючи один одного.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 297.

коро́мисло = коро́мисел —

1) де­рев’яна вигнута палиця з зарубка­ми або гачками на кінцях, за допо­могою якої носять на плечах відра з водою тощо; не можна, за по­вір’ям, переступати коромисло ва­гітній жінці. Несе дівка воду з бро­ду, коромисло гнеться (П. Кубин­ський);

2) народна дитяча гра, ко­ли двоє учасників стають один до одного спиною і, переплівшисьруками, по черзі нагинаються впе­ред, підіймаючи один одного.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 308.