КОРОЛІ́ВСТВО, а, с. Монархічна держава, яку очолює король (у 1 знач.) або королева (у 1 знач.). — А коли ти англійській короні Віддаси королівство своє. Знай, що в тую ганебну годину Пропаде й панування твоє (Л.Укр., І, 1951, 361); Їм [панам] байдуже, що козацький край — найкраща, найкоштовніша перлина королівства — горить в огні найлютішого повстання (Кач., II, 1958, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 296.

Королівство, ва, с. Королевство.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 286.

королі́вство: тридев’я́те (триде­ся́те) королі́вство див. =(тридев’я́те (тридеся́те) ца́рство)=.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 308.