КОРОЛІ́ВНА, и, ж. Дочка короля (у 1 знач.). Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах (Л. Укр., І, 1951, 436); Розсердився-розгнівався під кінець король і сказав королівні: — Доки це я буду приймати твоїх гостей, харчувати й частувати, ..доню моя мила? (Григ., Вибр., 1959, 445); * У порівн. Був Максим удовець, мав дві дочки. Одна — Катрею звали — вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королівна (Вовчок, І, 1955, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 296.