КОРО́ЛЬ, я́, ч.

1. У деяких феодальних і буржуазних країнах — титул монарха, а також особа, що має цей титул. Було, шляхта, знай, ..День і ніч гуляє Та королем коверзує… (Шевч., І, 1951, 82); Ішов 1848 рік.. Загомоніли піддані проти своїх королів (Мирний, І, 1949, 231); Князі і королі — все кануло у воду. Неволі чорної нікому не вернуть (Рильський, III, 1961, 232).

2. чого, перен., розм. Про чоловіка, що відзначається особливою красою, вмінням тощо. Король балу; // також з означ. Про великого монополіста в якій-небудь галузі промисловості або торгівлі. Хоч корчились за океаном Гарматні й стальні королі,— Наш прапор над домом-титаном [Кремлем] Про мир провіщав всій землі (Бажан, Роки, 1957, 262).

3. Гральна карта, що зображує чоловічу постать із короною на голові. Бурлаки грали в карти, такі засмальцьовані, що на них ледве червоніли безталанні королі (Н.-Лев., II, 1956, 201); Ярина.. розкладає карти. [Ярина:] Бубновий король сумує за бубновою дамою (Корн., II, 1955, 109).

4. Головна фігура в шахах. Король, як і ферзь, може ходити в усякий бік — по вертикалі, горизонталі і діагоналі, але тільки на сусіднє поле (Перша книга шахіста, 1952, 27); — Справді, справді! — відгукнувся Коротков, дуже зайнятий поганим становищем свого короля.— Тобі мат! (Собко, Скеля.., 1961, 99).

5. Весняна танкова забава молоді. — Ну лиш у хрещика або в короля! Зчеплюються руками і мене вхоплять та й понесуться, регочучись, аж земля гуде (Вовчок, І, 1955, 60); [1-ша дівчина:] Розводьте огнище, скакать будем!.. [Декотра із дівчат:] Е, ні! Краще будем короля водити! (Вас., III, 1960, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 297.

Король, ля, м.

1) Король. Сейми, сеймики ревіли, сусіде мовчали, дивилися, як королі із Польщі втікають. Шевч. 130. То король ниверсали писав, самому Барабашу до рук подавав. Дума.

2) Названіе вола самой свѣтлой масти. КС. 1898. VII. 42.

3) Весенняя хороводная игра молодежи, существующая въ двухъ видахъ. Опис. у Чуб. III. 42 — 46, Ив. 74, Маркев. 70. Ну лиш у хрещика, або в короля. МВ.

4) Король (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463.

5) Преимущ. во мн. Родъ игры въ бирюльки; изъ употребляющихся при этомъ 36 палочекъ, четыре, болѣе толстыя, также называются королями. КС. 1887. VI. 478. Ум. Коро́лик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 286.

коро́ль —

1) у деяких країнах — титул монарха, а також особа, що має цей титул. Було, шляхта, знай… День і ніч гуляє Та королем коверзує (Т. Шевченко); То король універсали підписав, самому Барабашу до рук подавав (дума);

2) ста­ровинна весняна народна хоро­водна молодіжна гра, у якій «король» шукає собі пари в хороводі. Ну лиш в хрещика або в короля (Марко Вовчок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 308.