КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). З’їла царя й царицю, короля й королицю (Сл. Гр.).

КОРОЛИ́ЦЯ², і, ж. (Chrysanthemum leucanthemum L.). Багаторічна дика трав’яниста рослина, що має жовті або білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен. Літо ще не встигло прив’ялити буйну зелень весни, але вже жбурнуло на луги понад Ворсклою повні жмені жовтогарячих королиць (Дмит., Обпалені.., 1962, 15); На лісових галявинах білими скатертинами стеляться квіти королиці (Веч. Київ, 26.VІ 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 296.

Королиця, ці, ж. = Королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Грин. І. 249. Була гарна вбога панна, краля-королиця. К. МБ. X. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 286.