КОРО́В’ЯЧИЙ, а, е. Прикм. до коро́ва 1. В нас раз у раз під вікнами брязкіт навантажених возів, овечі та коров’ячі голоси (Л. Укр., V, 1956, 343); М’ясо її [ведмедиці] смачніше від коров’ячого (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 69); // Вигот. із молока корови. Коров’яче масло; // Власт. коровам. Коров’яча віспа.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 295.

Коров’ячий, а, е. Коровій. Одізвуться вовкові коров’ячі слізки. Ном. № 4099. Коро́в’яче зілля. Раст. Orobanche epithimum. Шух. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 285.