КОРО́БОЧКА, и, ж.

1. Зменш. до коро́бка 1. А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив (Сл. Гр.); Кінчивши говорити, підійшов голова району до Марти і підніс їй маленьку-маленьку коробочку, сірники мовби (Ряб., Жайворонки, 1957, 53).

2. Сухий плід рослини, у якому міститься насіння. Плід льону-довгунця — невелика куляста коробочка з п’ятьма гніздами (Техн. культ., 1956, 11); На полі вже дозрів бавовник білосніжний, свої коробочки розкрив (Забіла, У.. світ, 1960, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 294.

Коробочка, ки, ж.

1) Ум. отъ коро́бка. Ой я свій крам у коробочку склав. АД. II. Чи зробиш луб’яну коробочку? Г. Барв. 324. А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив. Н. п.

2) Въ водяной мельницѣ чугунное гнѣздо для веретена шестерни. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 285.