КО́РКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до ко́рок 1, 2. Коркова кора; Коркове виробництво; // Зробл. з корка (у 1 знач.). Голуб плавав у корковому поясі, і руки в нього були вільні (Кучер, Чорноморці, 1956, 58); Пораненого поклали на корковий матрац (Ткач, Крута хвиля, 1954, 338); // Який виробляє корки (у 2 знач.). Корковий завод.

∆ Ко́рко́вий дуб — вічнозелене дерево, з кори якого роблять корки (у 2 знач.). Цілий гай з коркового дуба… Просто собі оддери шматочок кори й затикай (Вишня, І, 1956, 180).

2. З корками на підборах (про взуття).— Що ж тобі, Парасочко, подарувати? — Коркові черевики! — каже (Барв., Опов.., 1902, 104); Бере чоботи коркові (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 293.

Корковий, а, е. Съ каблуками, на каблукахъ. Пропив бички невеличкі, проп’єш мої черевички, черевички корковії. Чуб. V. 1093. Бере чоботи коркові. Грин. III. 650., Ум. Корковенький. Я маленька дівочка, як у полі квіточка, черевички корковенькі, — будьте з празником здоровенькі. Чуб. III. 43.5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 284.