КОРИСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Корислива людина. Користолюбець щохвилини Торочить про свої права, А от про те, що сам повинен Зробити людям,— забува (Воскр., З перцем!, 1957, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 290.