Про УКРЛІТ.ORG

корисливий

КОРИ́СЛИВИЙ, а, е.

1. Який прагне до власної, вигоди, наживи. — Я не всіх [учнів] міг переважити на свій бік.. Одиниці такими й зосталися — оглядними, корисливими (Кучер, Трудна любов, 1960, 601).

2. Який грунтується на користі (у 2 знач.); який робиться заради власної вигоди. За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася. Робив це він не з якихось корисливих міркувань, це було його внутрішньою потребою (Гончар, III, 1959, 216); Я тобі чесно скажу, що з корисливою метою в комсомол не мав і не маю наміру вступати (Донч., V, 1957, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 289.

вгору