КОРЖ, а́, ч. Плоский круглої форми виріб із прісного тіста. Там лакомини разні [різні] їли [боги], Буханчики пшеничні білі. Кислиці, ягоди, коржі (Котл., І, 1952, 95); Хомиха качала корж, а очей не зводила з сина (Н.-Лев., І, 1956, 73); Юлка подала на стіл ще теплого пшеничного коржа, посипаного сіллю і натертого салом (Томч., Жменяки, 1964, 129); * Образно. Дощ прибив його [листя] до землі, спресував рудим коржем (Коз., Сальвія, 1959, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 4. — С. 289.
Корж, жа, м. Родъ лепешки. Чуб. VII. 445. Я б спекла собі коржа. Рудч. Ск. І. 123. Ум. Коржик. Коржик мені спечи. Рудч. Ск. І. 168.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 2. — С. 283.
корж (зменшене — ко́ржик) —
1) плаский круглої форми виріб з прісного тіста; найпримітивніша форма хліба; разом з тим солодкі коржики були ласощами. І ласощі все тільки їли, Сластьони, коржики, стовпці (І. Котляревський); Як коржа, дак коржа, як спечемо, так і дамо (приказка);
2) коржі́ з ма́ком = шулики́ — народна ритуальна страва, яку готують на Маковія (коржики з тертим маком, политі медом або розмочені у цукрованій солодкій воді). Із води та з муки пече баба шулики (М. Номис). Тринди-ринди — коржі з маком (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 305-306.
