КОРЕ́КТА, и, ж.
1. Відбиток друкарського набору для виправляння помилок. Прийшла інша робота для газети, потім треба було йти додому на обід, потім до друкарні по коректи (Фр., IV, 1950, 43); Сьогодні дістав звістку з редакції, що мені посилають сюди коректу (Коцюб., III, 1956, 398); З ранку до вечора він працював у себе за столом, читаючи, пишучи, правлячи коректи, редагуючи (Гжицький, Вел. надії, 1963, 273).
2. Те саме, що коректу́ра 1. Всі видатки, які треба — мої, чи на коректу, чи на що слід (Л. Укр., V, 1956, 77); По вечері він [І. Франко].. робив коректу своєї збірки оповідань «В поті чола» (Стеф., II, 1953, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 287.