КОРЕГУВА́ЛЬНИК, а, ч., військ.

1. Той, хто здійснює корегування під час стрільби з гармат. Четверта гармата зробила постріл по німецьких спостерігачах-корегувальниках (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 273); Артилерист-корегувальник безперервно кричав у телефон (Перв., Дикий мед, 1963, 412).

2. Літак, з якого корегують стрільбу з гармат.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 286.