КОРБОВИ́Й, а, е. Прикм. до ко́рба.

∆ Корбове́ жо́рно — жорно з корбою (у 1 знач.). У круп’яра в місті побачив я.. корбові жорна, що ними крупи меле (Фр., II, 1950, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 286.