КОРА́ЛИ, ів, мн. (одн. кора́л, а, ч.).

1. Морські тварини, рід поліпів, що живуть колоніями на морських та океанських скелях. У теплих краях зустрічаються рифи, скелі.., складені з вапняків, які утворилися в результаті титанічної праці маленьких живих організмів — коралів (Таємн. вапна, 1957, 14); Органічне життя за силурського періоду [палеозойської ери] досягло значного розвитку. Тут були численні найпростіші організми, губки, особливо корали (Курс заг. геол., 1947, 261).

2. Вапнисті відклади деяких видів цих тварин — червоний, рожевий або білий камінь, який після обробки використовують як прикрасу. Цінними в корали, що мають чудовий рожевий і червоний колір (Фіз. геогр., 5, 1956, 59); — Таке намисто ще лише Дзвінка має, а більш ніхто на всі гори,— не раз говорила Анничка [княгині], милуючись разками червоних, великих, правдивих коралів (Гжицький, Опришки, 1962, 74); // * У порівн. І знов те саме тихе дихання води й очерету, і знов, як корали, роти зелених жаб (Коцюб., II, 1955, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 285.