КОРАБЕ́ЛЬ, бля́, ч.
1. Велике морське судно. До самої хмари З щоглистими кораблями Палає Скутара (Шевч., І, 1951, 202); На синьому морі плив здоровий корабель (Н.-Лев., II, 1956, 233); Велика Вітчизна веде у моря Із мирним добром кораблі (Мас., Київ. каштани, 1954, 35); * Образно. Комбайнер.. упевнено веде свій корабель (Рад. Укр., 9 .VIII 1949, 2).
◊ Бра́ти (взя́ти) на аборда́ж корабе́ль див. аборда́ж; Пали́ти (спали́ти) свої́ (за собо́ю) кораблі́ — робити рішучий крок, після якого неможливе повернення назад. Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра (Л. Укр., І, 1951, 268).
2. Те саме, що Пові́тря́ний корабе́ль. Прислухаючись, Саша помічає, що корабель уже вирівнявся, він іде тепер у хмарах на повний хід (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 133).
∆ Космі́чний (міжплане́тний) корабе́ль — апарат, будова якого дає змогу робити польоти в космічному просторі. Радянська людина на космічному кораблі здійснила політ у космос (Рад. Укр., 14.IV 1961, 1); Юрій Гагарін їде по космодрому до гігантського міжпланетного корабля (Рад. Укр., 16.IV 1961, 3); Пові́тря́ний корабе́ль — великий, важкий літак або дирижабль. Це комфортабельна чотиримоторна машина.., справжній повітряний корабель (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 284.