КОПІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до копі́йка 1.— Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Мирний, II, 1954, 289); Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то.. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 31).
До копі́єчки — всі гроші, повністю все (про гроші). — Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено,— рішуче сказав Омелько… (Мирний, IV, 1955, 374); Ні копі́єчки — нічого (про гроші). [Xимка:] Він, — бог його знає! — де свої заробітки діває, додому ні копієчки не приносе [приносить]… (Мирний, V, 1955, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 281.