КОПОШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм. Те саме, що воруши́тися²; метушитися. Стою я та дивлюсь: люд, як комашня, копошиться, одно на одного наступає, зіходяться, розходяться, гомонять, кричать (Вовчок, І, 1955, 14); Чмель виніс.. миску свіжого щільнику, де копошилося з десяток чорно-жовтих ос (Тулуб, Людолови, II, 1957, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 284.

Копошитися, шуся, шишся, гл. Копошиться. Люде, як та комашня, копошаться. МВ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 282.