КОПИ́ЧИТИСЯ, иться, недок.

1. Лежати купою, копицею. Коло печі копичилась солома і соняшникові шапки (Логв., Літа.., 1960, 58).

2. розм. Те саме, що нагрома́джуватися 3; збиратися (у 2 знач.). У хмарі.. росла громовина — копичилась грізная сила (Дн. Чайка, Тв., 1960, 208); Чорні хмари тривожно копичилися на небі (Хотк., II, 1966, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 281.