КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех.

1. Складати в копиці, копи. Копичити сіно.

2. розм. Складати купою, нагромаджувати. * Образно. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів, Главу копичать на главу (Рильський, Поеми, 1957, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 281.

Копичити, чу, чиш, гл.

1) Складывать, сваливать въ кучу. Желех.

2) Складывать въ копны. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 281.